Захворювання підшлункової залози

Підшлункова залоза – це важливий орган, що продукує численні ферменти, абсолютно необхідні для процесів травлення, а також гормони – інсулін та глюкагон. Останні відіграють надзвичайно важливу роль у регуляції рівня цукру в крові. Так, недостатня продукція інсуліну підшлунковою залозою призводить до розвитку цукрового діабету 1 типу.

В сучасній популяції захворювання підшлункової залози досить розповсюджені і становлять важливу медико-соціальну проблему, оскільки існуючі методи лікування далеко не завжди дозволяють досягнути бажаного результату. Найбільш небезпечним захворюванням підшлункової залози є гострий панкреатит.

Гострий панкреатит – це гостре запалення підшлункової залози, що часто ускладнюється відмиранням (некрозом) частини або й цілого органа. Гострий панкреатит є третім по частоті захворюванням органів черевної порожнини, що вимагають невідкладного хірургічного втручання. Основними причинами гострого панкреатиту є зловживання алкоголем і жовчекам’яна хвороба.

У здорових осіб ферменти підшлункової залози виділяються в неактивному стані і активуються лише в 12-палій кишці, тоді як за умов гострого панкреатиту активація протеолітичних ферментів виникає безпосередньо в її тканині, і починається самоперетравлення підшлункової залози. Це обумовлює тяжкість стану пацієнтів з гострим панкреатитом і надзвичайно виражений больовий синдром.

Підходи до лікування гострого панкреатиту включають застосування інгібіторів протеолітичних ферментів, антибіотиків, знеболюючих, спазмолітиків, дезінтоксикаційну терапію і хірургічні втручання. Тим не менше смертність від панкреонекрозу у світі складає 40-70%.

В Україні вченими Інституту клітинної терапії в співпраці з кафедрою хірургії та проктології Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика розроблено інноваційний метод лікування гострого панкреатиту і панкреонекрозу, що базується на застосуванні стовбурових клітин пуповинної крові і тканини пупкового канатика.

Координаційним центром трансплантації органів, тканин і клітин МОЗ України, відповідно до рішення Вченої Ради (протокол №06 від 27 червня 2008 року), на підставі позитивних результатів доклінічних досліджень «Оцінка клінічної ефективності клітинних і тканинних трансплантатів у комплексному лікуванні хворих на панкреонекроз», результатів первинної експертизи та позитивної спеціалізованої експертизи матеріалів клінічного випробування було дозволено проведення рандомізованого, контрольованого, відкритого плацебо -контрольованого клінічного дослідження з вивчення ефективності застосування клітинного препарату пуповинної крові «Панкростем» і кріоконсервованого пупкового канатика людини у лікуванні гострого некротичного панкреатиту.

Клінічні дослідження тривали протягом 2008-2011 рр. і охопили 179 пацієнтів віком 20-80 років з асептичним панкреонекрозом, інфікованим панкреонекрозом і панкреатогенними абсцесами: 106 пацієнтів увійшли в контрольну групу і 73 пацієнти, отримували препарат «Панкростем» (стовбурові клітини пуповинної крові).
Введення стовбурових клітин пуповинної крові хворим з гострим панкреатитом розпочинали на 3 день після хірургічного втручання і проводили впродовж 5 днів. Контрольна група хворих замість клітинного препарату «Панкростем» отримувала плацебо.

Результати проведених клінічних досліджень показали, що внутрішньовенне введення стовбурових клітин пуповинної крові впродовж 3-4 діб позитивно впливало на основні клінічні та лабораторні показники гомеостазу, поступово зменшувало показники ендогенної інтоксикації та приводило до зниження ранньої летальності у фазі ферментної токсемії в 1,98 (р<0,05) рази. При цьому побічних дій клітинної терапії не виявлено.

Отримані результати також показали безпечність та ефективність використання тканини кріоконсервованого пупкового канатика при етапних некрсеквестректоміях у хворих на панкреонекроз. При комбінованому використанні кордової тканини та вуглецевої сорбуючої пов’язки відзначено зниження показників вільного оксипроліну та збільшення білковозв’язаного оксипроліну на 10 добу, що свідчить про локальну активацію репаративної регенерації. Перехід процесу в рані в фазу регенерації відбувалося в 4,8 (р<0,001) рази швидше при трансплантації пуповинної тканини та місцевого використання вуглецевої сорбуючої пов’язки, ніж при проведенні стандартного місцевого лікування.

Встановлено, що у хворих на некротичний панкреатит, яким внутрішньовенно вводили стовбурові клітини пуповинної крові, інтенсивність утворення протромбіназного комплексу за зовнішнім і внутрішнім механізмами згортання крові відповідало контролю так само, як і відзначено нормалізацію вмісту у крові фібриногену, протизгортальної та фібринстабілізуючої здатності крові та значне зниження функціональної активності тромбоцитів. Шлунково-кишкові кровотечі у хворих, що отримували лікування стовбуровими клітинами пуповинної крові, розвивалися у 2,77 (р<0,01) рази рідше, ніж у хворих контрольної групи. Також у пацієнтів, яким проводилася клітинна терапія, таке тяжке ускладнення як ерозивна кровотеча з сальникової сумки, спостерігалося в 4,71 (р<0,001) рази рідше, ніж у хворих, які замість препарату «Панкростем» отримували плацебо. Також при застосуванні стовбурових клітин пуповинної крові і кріоконсервованої тканини пупкового канатика розвиток ДВЗ-синдрому відзначено в 3,48 (р<0,001) рази рідше, ніж у контрольній групі хворих.

Показано, що трансплантація стовбурових клітин кордової крові та кордової тканини хворим на панкреонекроз стимулює репаративні процеси в сполучній тканині, тим самим запобігає утворенню постнекротичних кіст підшлункової залози та панкреатичних нориць. Так, у пацієнтів, що отримували лікування препаратом «Панкростем» ,розвиток панкреатичної нориці відзначено в 3,12 (р<0,001) рази рідше, ніж у кон¬трольній групі.

Комплексне лікування хворих на панкреонекроз із використанням мініінвазивних втручань під контролем ультразвуку та трансплантації стовбурових клітин пуповинної крові забезпечувало збільшення відсотка вилікуваних хворих на першому етапі лікування без відкритих оперативних втручань у 1,65 (р<0,05) рази, тривалість перебування їх у стаціонарі скоротилася в 1,47 (р<0,05) рази порівняно з контрольною групою; другий етап оперативного втручання відстрочувався, що давало можливість для більш успішної операції. Показник летальності у групі хворих, що отримували лікування стовбуровими клітинами пуповинної крові був у 2,06 (р<0,05) рази нижчим, ніж у контрольній групі, а кількість післяопераційних ліжко-днів – меншою в 1,83 (р<0,05) рази.

Отримані результати проведених клінічних досліджень показали безпечність та ефективність використання препаратів кріоконсервованих клітин пуповинної крові та пуповини в схемі лікування хворих на некротичний панкреатит. Реакції відторгнення трансплантата та анафілактичні реакції не спостерігалися.

Отже, застосування клітинних та тканинних технологій у комплексному лікуванні панкреонекрозу значно знижує частоту післяопераційних ускладнень, пов’язаних з інфекцією, порушенням мікроциркуляції та прямою дією ферментів підшлункової залози, що потрапляють до черевної порожнини. Частота післяопераційних ускладнень у контрольній групі становила 48,1 %, тоді як у групі хворих, яким вводилися стовбурові клітини пуповинної крові – 24,7 %.

Розроблений Інститутом клітинної терапії метод лікування гострого панкреатиту з використанням клітинного препарату пуповинної крові «Панкростем» та кріоконсервованої тканини пупкового канатика у 2012 р. отримав офіційне схвалення МОЗ України.

Також інноваційний метод лікування гострого панкреатиту, розроблений українськими вченими, привернув значну увагу зарубіжних фахівців, зокрема неприбуткової міжнародної організації “Parents’ Guide to Cord Blood Foundation”, що сприяє обізнаності про цінність і можливості терапії стовбуровими клітинами пуповинної крові, на сайті якої розміщено розширений опис даного методу лікування https://parentsguidecordblood.org/en/news/novel-treatment-pancreonecrosis-using-cord-blood-and-cord-tissue

Консультація

Зателефонуйте або напишіть і консультант дасть вичерпні відповіді на всі ваші запитання

consultation