Інші джерела стовбурових клітин

1Про стовбурові клітини дорослого організму+

Джерела стовбурових клітин

Найбільш дослідженими джерелами стовбурових клітин дорослого організму є:

  • Кістковий мозок
  • Периферична кров
  • Пуповинна кров
  • Плацента
  • Жирова тканина
  • Тканина пупкового канатика
  • Амніотична рідина
  • Пульпа молочних зубів

В останні роки наявність стовбурових клітин виявлено й в грудному молоці. Також є повідомлення про успішне застосування скелетних міобластів (стовбуроових клітин м’язової тканини) в лікуванні ішемічної хвороби серця. Більше того, сучасні дослідження заперечили міф про те, що нервові клітини не відновлюються, оскільки в таких еволюційно древніх ділянках головного мозку людини як гіпокамп, субвентрикулярні зони й ділянка нюхових цибулин виявлено невральні стовбурові клітини, здатні давати початок як новим нейронам, так й іншим опорним клітинам нервової системи.

Проте, оскільки отримання стовбурових клітин шкіри, мязової чи серцевої тканини, печінки або нервової системи супроводжується високим травматизмом, а методики їх виділення надзвичайно коштовні, найбільше практичне застосування в якості джерел стовбурових клітин дорослого органгізму отримали кістковий мозок, периферична та пуповинна кров, жирова тканина й плацента.

Кістковий мозок – багате джерело гемопоетичних і мезенхімальних стовбурових клітин із найбільшим досвідом (понад 50 років) практичного застосування в медицині. На сьогоднішній день трансплантація кісткового мозку в багатьох випадках – єдиний ефективний метод лікування злоякісних і апластичних захворювань крові. Проте, труднощі пошуку сумісного донора кісткового мозку й травматичність його отримання (необхідність загального наркозу, тривалість близько 1,5 години) обумовили широке поширення альтернативних джерел гемопоетичних стовбурових клітин, перш за все периферичної та пуповинної крові.

 
2Периферична кров+

Периферична кров

Периферична кров здорової дорослої людини містить невелику кількість гемопоетичних стовбурових клітин, як правило, недостатню для відновлення кровотворення після хіміо-/радіотерапії в лікуванні лейкозів.

Проте, розроблені методики попередньої стимуляції кровотворення в донора, найчастіше із застосуванням так званого гранулоцитарного колонієстимулюючого фактора росту, в більшості випадків дозволяють отримати якісний клітинний трансплантат.

Процедура забору

Процедура виділення стовбурових клітин із периферичної крові називається (лейк-/цитаферез). Цитаферез полягає в катетеризації периферичної або центральної вени донора та пропускання його крові через спеціальний апарат, який дозволяє виловлювати з кровоплину гемопоетичні стовбурові клітини. В багатьох випадках потрібні для лікування стовбурові клітини периферичної крові можна отримати в самого хворого і виконати автотрансплантацію. Дана процедура звичайно триває декільтка годин і не вимагає анестезії.

Застосування гемопоетичних стовбурових клітин периферичної крові

Першу в світі трансплантацію гемопоетичних стовбурових клітин периферичної крові здійснив Доннал Томас в 1957 р. Цей ж вчений в 1990 р. отримав Нобелівську премію за вдосконалення даного методу для лікування лейкозів та інших зазрожуючих життю захворювань.

На сьогоднішній день автотрансплантація гемопоетичних стовбурових клітин периферичної крові, крім лікування раку крові, широко використоувється в:

  • регенеративній терапії ішемічної хвороби серця;
  • ревматоїдного артриту;
  • системної склеродермії;
  • системного червоного вовчака;
  • цукрового діабету та його ускладнень;
  • хвороби Паркінсона;
  • хвороби Крона;
  • інсульту;
  • цирозу печінки;
  • хвороби Альцгеймера та ін.

У грудні 2012 року Європейська асоціація з трансплантації кісткового мозку повідомила про мільйонного пацієнта, якому виконали трансплантацію гемопоетичних стовбурових клітин периферичної крові.

 
3Жирова тканина+

Жирова тканина

Жирова тканина приваблює все більшу увагу клініцистів як багате і доступне джерело мезенхімальних стовбурових клітин. Перші спроби виділити стовбурові клітини з жирової тканини належать ученим Rodbell та Jones й датовані 1960 роком.

На сьогоднішній день доведено, що клітини, отримані з так званої стромально-васкулярної фракції жирової тканини, здатні диференціювати в клітини кісткової, хрящової та м’язової тканин, давати початок ендотеліоцитам (клітини судин) і кардіоміоцитам (клітинам серцевого мязу). Також в жировій тканині виявлено низку важливих імунокомпетентних клітин. Жирова тканина – перспективне джерело ендотеліальних клітин-попередників, які можуть застосовуватися в лікуванні ішемічних захворювань серця та нижніх кінцівок. Наприклад, відомо, що для лікування ішемічних захворювань потрібно 107-109 ендотеліальних клітин-попередників, яких в периферичній крові міститься дуже мало. Багатим джерелом ендотеліальних клітин-попередників є пуповинна кров, але для пацієнтів, які не мають кріоконсервованого «запасу» власної пуповинної крові, зібраної при народженні, оптимальним джерелом стовбурових клітин може виступити жирова тканина.

Важливими особливостями стовбурових клітин жирової тканини є:

  • Можливість трансформації в інші клітини;
  • Можливість міграції до пошкоджених тканин і органів;
  • Приживлення в пошкоджених тканинах та органах і їх відновлення.

Не менш важливою біологічною характеристикою трансплантату стовбурових клітин жирової тканини є знижена експресія антигенів HLA, і, відповідно, низька імуногенність. Це дозволяє, при необхідності, застосовувати стовбурові клітини жирової тканини в інших осіб без ризику імунологічних ускладнень.

Процедура забору

Виділення стовбурових клітин із жирової тканини. На сьогоднішній день розроблені максимально щадливі методики отримання жирової тканини під місцевою анестезією – мініліпосакція практично з будь-якої ділянки тіла. В той же час же стовбурові клітини жирової тканини можуть бути отримані й при ліпосакції з метою корекції фігури.

Клінічне застосування

Клінічне застосування стовбурових клітин жирової тканини. На даний момент у світі проводяться 64 клінічні дослідження з вивчення регенеративного потенціалу стовбурових клітин жирової тканини для лікування:

  • розсіяного склерозу
  • хвороби Крона
  • дегенеративного артриту
  • ішемії нижніх кінцівок
  • хвороби Бюргера
  • ішемічної хвороби серця
  • хвороби Паркінсона.

Також стромально-васкулярна фракція жирової тканини застосовується в пластичній та реконструктивній хірургії молочних залоз, лікуванні ректо-вагінальних фістул, в ортопедії та травматології.