Дослідження вчених Інституту клітинної терапії – вагомий внесок в боротьбі проти COVID-19

Ще на початку пандемії COVID-19 група вчених Інституту клітинної терапії поставила за мету з’ясувати особливості перебігу цієї хвороби.

Проведене ними дослідження, яке опубліковане в журналі «Biomedical Reports» (March 2023, Biomedical Reports 18(5) DOI: 10.3892/br.2023.1615), виявило динамічні зміни радіологічних параметрів, імунних клітин, певних маркерів запального процесу (мікроРНК та цитокінів) у периферичній крові пацієнтів із важким перебігом COVID-19 та розвитком гострого респіраторного дистрес-синдрому (ГРДС). Всього було проаналізовано стан 14 пацієнтів у порівнянні з 17 здоровими людьми відповідного віку. Дані аналізували в день надходження пацієнта в стаціонар та на 7, 14 та 28 добу спостереження. А поєднання даних кількісної комп’ютерної томографії грудної клітини з даними клініко-лабораторних досліджень дозволило виявити прогностичні фактори тяжкості захворювання протягом 48 тижнів після появи симптомів. Все це сприяло детальному опису перебігу хвороби.

Так, дослідження показало, що більшість пацієнтів на початку мали низьку кількість лімфоцитів та лейкоцитів, а також підвищений вміст паличко ядерних (юних) нейтрофілів, підвищений рівень таких маркерів запалення як С-реактивний білок, інтерлейкін 6 та білка 10, що індукується інтерфероном γ (IP‑10) і таких клітин імунітету як В та Т клітини, що свідчить про сильне запалення і посилений спротив організму невідомій інфекції. Автори дослідження припускають, що підвищені рівні прозапальних мікроРНК та цитокінів разом з лейкоцитами, активованими в рамках синдрому надмірної системної запальної відповіді сприяють патофізіології гострого респіраторного дистрес-синдрому.

Через тиждень після початку лікування автори спостерігали збільшення кількості різних субпопуляцій клітин набутого імунітету (Т-хелперів та Т-кілерів), а також поступове зниження С-реактивного білку. Але, навіть після завершення лікування і нормалізації параметрів загального аналізу крові через чотири тижні після початку спостереження, рівні таких запальних цитокінів як інтерферон γ‑індукований білок 10 (IP‑10), фактор некрозу пухлин –α (TNF–α) та інтерлейкін (IL)-6 залишалися стабільно високими, що свідчило про локальне запалення в організмі. Це підтверджувалося даними комп’ютерної томографії, де ознаки фіброзування легенів спостерігалися до 48 тижня. 

Автори дослідження припускають, що імунні клітини з периферичної крові пацієнта можуть бути використані як маркери для COVID-19 та будуть корисним для прогнозування прогресування захворювання та моніторингу відповіді на лікування у важких пацієнтів з COVID-19 та ГРДС.

Посилання на публікацію «Biomedical Reports» https://www.spandidos-publications.com/10.3892/br.2023.1615